//ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

Правовий статус донорських репродуктивних гамет та ембріонів в Україні

 Автор — Людмила Кириленко, адвокат, експерт медичного права

Стрімкий розвиток інноваційних технологій у світі надає можливість особам, які за медичними показаннями не можуть мати дітей, скористатися методиками допоміжних репродуктивних технологій та реалізувати свої репродуктивні права. Які юридичні колізії виникають стосовно цієї сфери, та як їх має бути врегульовано в сучасному українському законодавстві?

В Україні дозволено донорство ооцитів, сперми та ембріонів. Людмила Кириленко

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?

Основою застосування допоміжних технологій є маніпуляції з репродуктивними клітинами в умовах in vitro.

Разом з прогресом медичного використання клітин та ембріонів постає потреба в правовому регулюванні суспільних відносин, які виникають щодо біологічного матеріалу. Власний або донорський репродуктивний матеріал пацієнтів не тільки несе в собі унікальний генетичний код, з яким формується й народжується дитина, а й також має значення в біологічній спорідненості дитини з батьками, що впливає на сімейні, майнові та спадкові відносини учасників репродуктивних програм.

ОСНОВНИЙ НОРМАТИВНИЙ АКТ

Основним нормативним актом в Україні, який регулює відносини між учасниками програм лікування, є Порядок про застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджений наказом МОЗ України від 09.09.2013 року № 787 (далі — Порядок).

Порядок визначає медичні аспекти використання репродуктивних клітин у програмах лікування безпліддя, встановлює показання для застосування власного або донорського біологічного матеріалу людини, механізм та умови проведення лікування.

Допоміжні репродуктивні технології повинні застосовуватись у закладах охорони здоров’я, що мають ліцензію на впровадження господарської діяльності з медичної практики та відповідне оснащення й обладнання, передбачене Порядком. Для закладів охорони здоров’я, що здійснюють діяльність з медичної практики понад двох років, також обов’язкова наявність акредитаційного сертифіката.

ВИДИ ДОНОРСТВА ТА ЇХНЄ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Однією з дозволених в Україні форм лікування безпліддя є процедура донації гамет (ооцитів, сперми) та ембріонів, за якою донори добровільно надають свої статеві клітини або ембріони закладу охорони здоров’я з метою використання їх для лікування безпліддя інших осіб.

Застосування процедури донації здійснюється, відповідно до Порядку, згідно з медичними показаннями за наявності письмової інформованої добровільної згоди пацієнта, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.

Проаналізувавши чинне законодавство, зазначимо, що в Україні дозволено анонімне донорство сперми, ембріонів й анонімне та неанонімне донорство ооцитів.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 290 Цивільного кодексу України, повнолітня дієздатна особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів й інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин. Донорство крові, її компонентів, органів та інших анатомічних матеріалів, репродуктивних клітин здійснюється відповідно до закону. Особа донора не повинна бути відомою реципієнту, а особа реципієнта — родині донора, крім випадків, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами.

В Україні правове регулювання не охоплює всього різноманіття біологічних об’єктів, існують лише норми трансплантації анатомічних матеріалів людині, донорство крові та її компонентів. Так, дійсно, дія Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» від 17 травня 2018 року № 2427-VIII не поширюється на трансплантацію статевих залоз, репродуктивних клітин (ооцити, сперму) та живих ембріонів, на донорство крові та її компонентів. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що на репродуктивний біологічний матеріал поширюється інший правовий режим, ніж на органи і тканини людини.

РЕПРОДУКТИВНИЙ БІОЛОГІЧНИЙ МАТЕРІАЛ Є ОБ’ЄКТОМ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Cтановище репродуктивного матеріалу найбільш схоже з донорством крові. Правовідносини донорства крові регулюються Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30 вересня 2020 року № 931-IX.

Аналогія між донацією репродуктивних клітин, крові та її компонентів пояснюється тим, що при донації та заборі їх не відбувається кардинальних негативних змін в організмі людини, а якщо є певні зміни, то вони мають тимчасовий характер. Також репродуктивні клітини, ембріони, клітини донорської крові можуть бути кріоконсервовані та підлягають зберіганню для подальшого використання.

Таким чином, донорські ооцити, сперма, ембріони в результаті відділення їх від людського організму використовуються в медичному закладі та є медичними засобами, що дають змогу вирішувати проблеми безпліддя пацієнтів, тобто благом та явищем матеріального світу, яке потрібно віднести до об’єктів цивільних прав.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України, об’єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України, об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є від’ємними від фізичної чи юридичної особи.

До моменту відділення від людини-донора його репродуктивний матеріал є частиною фізичної особи як суб’єкта права та окремого правового значення не має. А з моменту відділення цього матеріалу від організму фізичної особи саме донору як власнику матеріалу належить вся тріада правомочностей: володіння, використання, розпорядження. Репродуктивне донорство являє собою акт розпорядження біологічним матеріалом з переданням права власності на нього закладу охорони здоров’я, що проводить лікування безпліддя.

Репродуктивний матеріал є унікальним об’єктом матеріального світу, правове становище якого найбільше схоже з таким об’єктом цивільного права, як «Речі». Репродуктивний матеріал відповідає властивостям речі, зокрема, біоматеріал рухомий, індивідуально визначений, може бути подільний або неподільний, споживний.

Враховуючи зазначене, вважаю, що статус об’єкта цивільного права донорський репродуктивний матеріал набуває з моменту його відділення від людського організму. Цей статус припиняється з моменту використання біоматеріалу медичним закладом у програмі лікування інших пацієнтів або утилізації.

ПРАВОМОЧНОСТІ УЧАСНИКІВ ЛІКУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

На сьогодні Порядок встановлює обмежену цивільну оборотоздатність донорського репродуктивного матеріалу — отримання клітин та ембріонів для лікування безпліддя інших осіб.

Також слід зазначити різницю між статусом власних репродуктивних гамет та ембріонів пацієнтів і статусом донорських репродуктивних гамет та ембріонів.

Виходячи з положень Порядку, право власності на власні гамети пацієнтів (ооцити та сперму) після відділення їх від організму належить пацієнту, а на ембріони — пацієнтам (жінці та чоловіку) в рівних частинах. Пацієнт як власник має право реалізувати такі правомочності:

• • передати біоматеріал на кріоконсервацію та строкове зберігання медичному закладу;
  • прийняти спільне рішення з лікарем щодо використання матеріалу у власній програмі лікування безпліддя;
  • вимагати від медичного закладу, де зберігається матеріал, знищення гамет або ембріонів;
  • передати репродуктивні клітини або ембріони для використання в наукових, клінічних цілях;
  • передати кріоконсервовані гамети, статеві тканини та ембріони до іншого закладу охорони здоров’я — як в Україні, так і за кордон;
  • надати згоду на донорство своїх ембріонів, тобто передати свої ембріони медичному закладу для лікуванні безпліддя інших пацієнтів. При цьому донорство ембріонів можливе, якщо пацієнти пройшли програму лікування безпліддя та у них після народження дитини залишаються на зберіганні в кріобанку невикористані ембріони.

На відміну від повноважень пацієнтів відносно власних репродуктивних клітин при процедурі репродуктивного донорства, донор передає медичному закладу біологічний матеріал (ооцити, сперму) у власність за плату (грошову компенсацію). Після переходу права власності на матеріал від донора до медичного закладу останній, відповідно, одержує правомочності щодо використання та розпорядження донорським матеріалом у своїй практичній діяльності.

Наявні правовідносини між донором клітин та медичним закладом регулюються Порядком та нормами цивільного права.

ЯКИМ МАЄ БУТИ ДОГОВІР?

Законодавством не встановлено форми договору щодо відносин процедури донації ооцитів або сперми. Вважаю, що процедура донації репродуктивних клітин повинна оформлюватись цивільно-правовим договором, як це відбувається сьогодні в більшості медичних закладів України.

За своєю правовою природою цей договір є змішаним: з одного боку, донор бере участь у процедурі донації, що передбачає відносини «донор — медичний заклад», в яких відносно донора здійснюються медичні втручання (обстеження, діагностика, а при донації ооцитів — контрольована стимуляція яєчників, трансвагінальна пункція), на донора покладають обов’язки своєчасно з’являтися на прийом до лікаря, оформлювати відповідні документи, дотримуватися рекомендацій лікаря; з другого боку, донор зобов’язаний передати біологічний матеріал (сперму або ооцити) медичному закладу у власність за відповідну плату. Відносини між донором та закладом медико-майнові, оскільки здійснюються медичні втручання і відбувається перехід права власності на репродуктивні клітини від донора до закладу за відповідну плату.

Вважаю, що слід визначити такі істотні умови договору процедури донації репродуктивних клітин:

• • предмет договору;
  • вартість грошової компенсації донору; випадки зміни вартості компенсації залежно від кількості переданих у власність медичному закладу репродуктивних клітин;
  • строк договору;
  • строки та умови оплати донорської компенсації;
  • права та обов’язки сторін;
  • гарантії донора ооцитів на медичну допомогу протягом 30 діб після проведення аспірації фолікулів, якщо виникли ускладнення при контрольованій стимуляції яєчників;
  • гарантії донора при зміні його життєвої ситуації (тяжке захворювання, втрата репродуктивної функції або репродуктивного органу) із закріпленням права використати для свого лікування безпліддя репродуктивні клітини, передані у власність закладу за процедурою донації, з виплатою медичному закладу майнових збитків та, можливо, додатково упущеної вигоди;
  • оформлення передбачених Порядком медико-правових документів;
  • гарантії анонімності донора клітин, збереження лікарської таємниці; порядок відшкодування донору збитків за розголошення лікарської таємниці;
  • відповідальність сторін.

Для проведення процедури донації обов’язкова наявність вільного волевиявлення донора, яка оформлюється згідно з формою, встановленою Порядком.

КРИТЕРІЇ ДОНОРСТВА РЕПРОДУКТИВНИХ КЛІТИН

До особи донора застосовується спеціальна правосуб’єктність, тобто не всі фізичні особи чоловічої або жіночої статі можуть бути учасниками правовідносин донації репродуктивного матеріалу.

Законодавець через норми Порядку встановлює для донорів репродуктивних клітин віковий, медичний, соціальний та юридичний критерії:

Найменування донора залежно від клітин	Віковий критерій	Медичний критерій	Соціальний критерій	Юридичний критерій
Донор ооцитів	Донор ооцитів — це жінка віком від 18 до 36 років; може бути близькою родичкою (неанонімний донор); анонімний добровільний донор; пацієнтка програми допоміжних репродуктивних технологій, яка за письмово оформленою добровільною згодою надає реципієнту частину своїх ооцитів.	Донор ооцитів: ·        не повинен мати негативних фенотипічних проявів; ·        повинен мати задовільне соматичне здоров’я; ·        не повинен мати протипоказань для участі в програмі донації ооцитів; ·        не повинен мати спадкових захворювань; ·        не повинен мати шкідливих звичок: наркоманія, алкоголізм, токсикоманія.	Донор ооцитів повинен мати народжену здорову дитину.	Для здійснення донорства ооцитів необхідно оформити: ·        інформовану добровільну згоду на донорство ооцитів; ·        анкету донора ооцитів; ·        особисту картку донора ооцитів.
Донор сперми	Донор сперми — це чоловік віком від 20 до 40 років.	Донор сперми: ·        не повинен мати негативних фенотипічних проявів; ·        не повинен мати соматичних та спадкових захворювань, які можуть негативно вплинути на здоров’я майбутньої дитини, відхилень від нормальних морфометричних і фенотипічних ознак, а також інших протипоказань; ·        не повинен мати шкідливих звичок: наркоманія, алкоголізм, токсикоманія. Вимоги до донорської сперми: нормозооспермія.	Донор сперми повинен мати народжену здорову дитину.	Для здійснення донорства сперми необхідно оформити: ·        інформовану добровільну згоду на донорство сперми; ·        особисту картку донора сперми.

Також слід виокремити донорів ембріонів. Ними можуть бути лише пацієнти програми лікування безпліддя, у яких після народження дитини залишаються в кріобанку невикористані кріоконсервовані ембріони, або якщо заклад запліднив донорські ооцити донорською спермою для подальшого перенесення пацієнтам.

ХТО МОЖЕ СКОРИСТАТИСЯ ДОНОРСЬКИМ БІОЛОГІЧНИМ МАТЕРІАЛОМ?

За медичними показаннями скористатися донорськими ооцитами, донорською спермою або донорським ембріоном може пара (жінка або чоловік, які перебувають у шлюбі або які не перебувають у зареєстрованому шлюбі). Набуття батьківських прав не залежить від цивільного стану.

За соціальними показаннями донорською спермою або донорським ембріоном може скористатися жінка, яка бажає мати дитину.

Окрім цього, необхідно виокремити випадки переходу у власність конкретного пацієнта/пацієнтів донорського матеріалу, яким володіє заклад охорони здоров’я. Так, дійсно, якщо в програмі лікування використовується донорський матеріал (запліднення ооцитів жінки спермою донора, або запліднення донорських ооцитів спермою чоловіка, або використання донорського ембріона), право власності на такий матеріал переходить до пацієнтки/пацієнтів з моменту запліднення клітин та культивації ембріонів, а на донорський ембріон — з моменту проведення жінці ембріотрансферу.

ПІДСУМКИ.

ЩО ВАРТО ДОДАТКОВО ВРЕГУЛЮВАТИ ЮРИДИЧНО?

У зв’язку з великим відсотком застосування в Україні донорського репродуктивного матеріалу для лікування безпліддя та накопиченням цього матеріалу закладами в процесі своєї практичної діяльності виникає потреба у визначенні меж прав власності на зазначений матеріал.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи результати проведеного дослідження законодавства України, бачимо, що в державі та суспільстві виникають, змінюються, припиняються відносини щодо репродуктивного донорства клітин та ембріонів. Такі відносини потребують більш чіткого й поглибленого регулювання з віднесенням репродуктивних клітин до об’єктів цивільних прав, які можуть набуватися, відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, з установленням обмеженого цивільного обороту.