Про говорить  новий податковий Закон № 466-ІХ? Найважливіші зміни

16 січня 2020 року Верховною Радою України був прийнятий Закон № 466-ІХ під досить буденною назвою «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Близько чотирьох місяців цей Закон перебував на підписі у Президента України. Врешті-решт Президент підписав цей Закон, і 22 травня 2020 року його було офіційно опубліковано.

Не дивлячись на таку пересічну і непоказну назву, зазначений Закон № 466-ІХ (далі ― Закон) є досить великим за обсягом документом, що вносить значні корективи у податкове законодавство України. Першочерговою метою цього Закону була імплементація плану BEPS (Base Erosion and Profit Shifting).

Однак зміст цього Закону значно виходить за межі його мети і вносить інші важливі зміни, ігнорування яких може призвести до небажаних податкових наслідків. Основна увага професійної спільноти була звернена на нове регулювання оподаткування і резидентності іноземних активів, яке, до речі, в основному набуває чинності з 1 січня 2021 року. Проте інші, не менш важливі положення, значна частина яких уже діє, залишились поза увагою. Тому в даному матеріалі розглядатимуться основні зміни до податкового законодавства, запроваджені Законом № 466-ІХ, яким не було приділено достатньої уваги, однак вони є обов’язковими абсолютно для всіх платників податків, зокрема й для медичного бізнесу.

ПИСЬМОВІ ПОЯСНЕННЯ НА ВИМОГУ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ

Перше нововведення, на яке слід звернути увагу, ― це обов’язки платника податків у п. 16.1 Податкового кодексу України (далі ― ПК України). Вони доповнені новим положенням, відповідно до якого платник податків має забезпечити надання посадовими (службовими) особами письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження.

Водночас права контролюючого органу у пунктах 20.1.46 та 20.1.47 ПК України симетрично доповнили правами отримувати письмові пояснення від зазначених осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, а у випадку перевірок з питань праці ― отримувати пояснення ще й від звичайних працівників та/або осіб, праця яких використовується без документального оформлення.

Іншими словами, у зв’язку з перевіркою податковий орган може вимагати від працівників ― посадових (службових) осіб письмових пояснень та їх документальне підтвердження, а платник податків має це забезпечити. Варто зауважити, що права опитувати працівників усно не зазначено.

НОВА КОНТРОЛЬНА ФУНКЦІЯ

Серед функцій податківців у ст. 19-1 ПК України прямо передбачили функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними і комунальними унітарними підприємствами та їхніми об’єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність. Тобто усі заклади охорони здоров’я, які в результаті медичної реформи перетворилися на комунальні некомерційні підприємства, окрім Держаудитслужби, контролюються ще й податковими інспекціями.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО КАБІНЕТУ ТА ОТРИМАННЯ ОФІЦІЙНОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ

Також розширено функціонал електронного кабінету. Так, платник податків має можливість подати через електронний кабінет запит на отримання індивідуальної податкової консультації в електронній формі. У разі потреби можна прикріпити копії документів. Однак при використанні електронного кабінету варто бути уважним, оскільки в деяких випадках офіційне листування податкової з платником податків може здійснюватися саме через нього, а не звичайним «паперовим» шляхом. Для повернення до «паперової» форми листування платник податків має право один раз на рік подати відповідну заяву.

При цьому ПК України було доповнено положенням, згідно з яким у разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв’язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, відмічений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Це положення законодавчо закріплює сталу судову практику з питань неотримання або відмови від отримання офіційної кореспонденції.

Таким чином, неотримання платником податків кореспонденції зі вказаних вище причин юридично прирівнюється до її отримання.

СТРОКИ ЗБЕРІГАННЯ ПЕРВИННОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ТА ТРИВАЛІСТЬ ПРАВА НА ПЕРЕВІРКУ

Зазнали змін положення щодо строків зберігання первинної документації. При цьому сам строк зберігання залишився незмінним ― 1095 днів. Однак додано вимогу, що дозвільні документи (ліцензії, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, дозволи на працевлаштування та ін.) мають зберігатися не менш ніж 1095 днів з дня завершення терміну їхньої дії.

Не дивлячись на це, у п. 102.1 ПК України тепер визначено, що податковий орган має право провести перевірку з питань виплат фізичним особам (заробітної плати, заохочень, премій, компенсацій, будь-яких інших доходів), утримання ПДФО та військового збору як податковим агентом і самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків протягом… 2555 днів (тобто 7 років!) після спливу граничного строку подання відповідної податкової декларації.

До того ж, передбачено певні обставини, коли відлік цього 2555-денного строку зупиняється та продовжується. Серед них, зокрема:

а) платник податків безперервно перебуває поза межами України більш ніж 183 дні;

б) контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків (мораторій з будь-яких причин);

в) платник податку не допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки;

г) інші випадки.

ОПРИЛЮДНЕННЯ РІЧНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Дуже важливою зміною є нова редакція пункту 46.2 ПК України. Як відомо, відповідно до ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», середні підприємства зобов’язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі). Контролювати цей обов’язок має Аудиторська палата України. Однак на практиці це положення не працювало.

Законом № 466-IX внесено зміни до пункту 46.2 ПК України, який тепер також нагадує як про необхідність оприлюднення річної фінансової та річної консолідованої фінансової звітності, так і про необхідність отримання аудиторського висновку на цю звітність. Хоча право податкової вимагати подання разом зі звітністю самого аудиторського висновку не передбачене, вже сам факт згадки про це в ПК України призводить до розуміння, що податкові органи можуть контролювати і перевіряти виконання цього обов’язку під час перевірок.

Враховуючи логічне і небезпідставне бажання більшості власників бізнесу не поширювати інформацію про результати господарської діяльності серед необмеженого кола осіб, слід акцентувати, що ця новела може ускладнити життя медичному бізнесу, який відповідає критеріям середніх або великих підприємств.

Крім того, Закон № 466-ІХ вносить зміни до критеріїв визначення основних засобів, що стосується в більшості випадків середніх та великих платників. Так, якщо раніше ціновий ценз був на рівні 6000 грн та більше, то зараз їхня вартість має бути не меншою ніж 20 000 грн.

ПОЗИТИВНІ ЗМІНИ

Із позитивних змін можна відзначити, що прийнятим Законом обмежено право контролюючого органу у внесенні змін до плану-графіку податкових перевірок у відповідному році. Відтепер податковий орган може вносити зміни до плану-графіку лише 2 рази на рік: один раз у першому кварталі й один раз у другому кварталі. Публікацію змін має бути здійснено до кінця відповідного кварталу. При цьому платники податків, яких додають у план перевірок такими змінами, можуть бути перевірені не раніше ніж 1 липня і 1 жовтня відповідно. Такі обмеження не поширюються на виправлення формальних помилок або «технічних» змін (наприклад, виправлення або зміна назви платника податку). Таким чином, у бізнесу буде щонайменше три місяці для якісної підготовки до цього заходу контролю.

Однозначно позитивною зміною є те, що відтепер позапланові документальні перевірки не можуть бути проведені лише на підставі звернення органу досудового розслідування. Раніше регулярно мали місце позапланові перевірки, які проводились податковими органами на виконання постанови слідчого або ухвали слідчого судді, навіть не дивлячись на те, чи були для цього належні і достатні підстави. Однак зараз контролюючий орган має право провести перевірку лише за наявності підстави, зазначеної в загальному переліку підстав у п. 78.1 ПК України, а сама постанова слідчого або ухвала слідчого судді не будуть самодостатньою підставою для позапланової перевірки.

Згадуючи про кримінальне провадження, варто зауважити і те, що згідно з прийнятим Законом акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

ОБҐРУНТУВАННЯ ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Прийняте податкове повідомлення-рішення за результатами документальної перевірки відтепер має містити не лише посилання про порушену норму, а й обґрунтовану підставу для визначення податкового зобов’язання, що повинен сплатити платник податків, у вигляді фактичної підстави, а саме: викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо обставин вчинених правопорушень (обставин, що стосуються події правопорушення, вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини).

ІНСТИТУТ ВИНИ

Абсолютною новелою для податкового законодавства є інститут вини. Так, згідно із новим Законом, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених ПК України.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Передбачено перелік обставин, що звільняють від фінансової (але не від адміністративної чи кримінальної) відповідальності. Серед них:

• • дія або бездіяльність особи, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації;
  • дія або бездіяльність особи, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено Великою Палатою Верховного Суду;
  • вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили або форс-мажору (раніше вважався безнадійним боргом) та інші.

Також передбачено перелік обставин, що пом’якшують відповідальність особи. За наявності хоча б однієї обставини, що пом’якшує відповідальність, розмір штрафу зменшується на 50 відсотків.

Варто зауважити, що в зазначеному положенні закріплено презумпцію невинуватості, яку податківці мають спростувати. Наразі важко прогнозувати, якими доказами чи аргументами податкові органи будуть доводити наявність вини. Проте існує суперечлива судова практика Верховного Суду, згідно з якою в адміністративних спорах щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень не лише відповідач (орган влади) має довести правомірність власних дій, а й позивач (фізична або юридична особа) має довести ті обставини, на які посилається у позовній заяві.

До того ж, інститут вини звільняє від відповідальності не за всі податкові правопорушення, а лише за ті, що підпадають під виключення. Тому чи буде ця норма мати позитивний вплив або лише ускладнить життя платникам податків і медичному бізнесу ― покаже час.

ВІДНОВЛЕННЯ ПРОПУЩЕНОГО СТРОКУ НА ОСКАРЖЕННЯ

Як відомо, податкове повідомлення-рішення можливо оскаржити в адміністративному або судовому порядку. Законом № 466-ІХ положення щодо адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень доповнене можливістю відновлення пропущеного строку на подання скарги, але не пізніше ніж через шість місяців з дати закінчення строку на оскарження. При цьому платник податків має надати копії документів, що підтверджують поважність причин пропуску. Контролюючий орган може як відновити пропущений строк, так і відмовити у відновленні. Не дивлячись на дискреційні повноваження контролюючого органу щодо відновлення пропущеного строку, сама можливість такого відновлення є позитивною.

СТЯГНЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

У випадку неоскарження надісланого податкового повідомлення-рішення або завершення процедури оскарження платник податків має самостійно погасити податкову заборгованість. Якщо цього не зробити, податковий орган надішле податкову вимогу, яка є першим етапом «примусового» стягнення. Законом № 466-ІХ законодавець пришвидшив таке стягнення, скоротивши деякі строки. Наприклад, стягнення коштів та продаж майна платника податків здійснюється не через 60 календарних днів з для вручення податкової вимоги, а через 30. Платник податку має право здійснити власну оцінку вартості свого майна, яке буде реалізоване для погашення податкового боргу, протягом не двох місяців, як було раніше, а лише одного місяця.

Якщо платник податків та контролюючий орган дійдуть згоди, на сплату суми податкового боргу може бути надано розстрочку або відстрочку зі сплатою відсотків за користування грошима.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КОНТРОЛЮЮЧОГО ОРГАНУ ПЕРЕД ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ

Ще одним нововведенням Закону № 466-ІХ є відповідальність контролюючого органу перед платниками податків. Статтею 114 ПК України тепер передбачено, що платники податків мають право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їхніх посадових (службових) осіб.

Відшкодування здійснюється незалежно від наявності вини державою за рахунок бюджету у повному обсязі.

При цьому особа має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи, а шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягатиме.

Таким чином, запровадження механізму, який звільняє платника податків від обов’язку доведення розміру шкоди, завданої неправомірними діями податкового органу, є схвальним і повинне мати стримуючий ефект.

РОЗМІРИ ШТРАФІВ

Безперечно, негативною зміною є подвоєння штрафів за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах, за несвоєчасність подання звітності або неповне відображення інформації в ній.

Крім того, відтепер розмір деяких штрафів залежить від наявності вини. Так, у випадку вчинення платником податків діянь, що зумовили донарахування контролюючим органом податкового зобов’язання, штраф складатиме 10 відсотків. А якщо дії платника податків вчинені умисно, штраф становитиме 25 відсотків.

А от штрафи за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов’язання зменшаться удвічі: при затримці платежу до 30 днів штраф складатиме 5 відсотків, якщо більше ніж 30 днів ― 10 відсотків. До внесення змін було 10 і 20 відсотків відповідно.

ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ЄДИНОГО ПОДАТКУ

Положення ПК України щодо єдиного податку майже не зазнало змін. Ліміти обсягу доходу, встановлені цим Законом, насправді були збільшені попереднім Законом № 540-ІХ, що набрав чинності ще у квітні 2020 року.

Проте Закон № 466-ІХ змінив пп. 4 п. 297.1 ПК України. Відтепер платники єдиного податку мають платити земельний податок за земельні ділянки, якщо такі земельні ділянки або нерухоме майно на них передані в оренду (найм, позику).

Це може вплинути на розмір орендної плати, якщо заклад охорони здоров’я знаходиться у промислових приміщеннях.

Останньою зі змін до податкового законодавства, на якій варто зупинитися, є можливість обрання і переходу на єдиний податок платниками, які мають податковий борг у розмірі до 1020 грн, чого раніше передбачено не було. На практиці бували випадки, коли через незначні помилки в бухгалтерському або податковому обліках у платника податку з’являлася невелика заборгованість, про яку податковий орган не повідомляв протягом певного часу. Якщо раніше така мізерна заборгованість була перепоною для отримання статусу платника єдиного податку, то з урахуванням зазначених змін умови переходу стануть більш лояльними.

ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Слід зазначити, що Законом № 466-ІХ також внесені певні зміни і у податок на додану вартість. Однак найголовніше те, що п. 197.1.5 ПК України, що звільняє послуги з охорони здоров’я від оподаткування ПДВ, залишається незмінним. Тому і в подальшому медичний бізнес буде поза сферою податку на додану вартість.

Головною фігурою в медичній справі є лікар. Саме він надавач медичної допомоги, і саме від нього залежить успіх будь-якого медичного бізнесу. Мабуть, найбільшу частину витрат медицини займають виплати із заробітної плати. При цьому не варто очікувати на екстраординарну рентабельність. Тому цей вид підприємництва, як ніякий інший, дуже чутливий до змін у сфері оподаткування ― як щодо податку на доходи фізичних осіб (заробітну плату), так і щодо інших податків.

З набранням чинності Законом № 466-ІХ керівникам, фінансовим директорам і головним бухгалтерам медичних закладів потрібно бути готовими до перевірок не за останні 3 роки, а за 7. Власне перевірки проходитимуть за зміненими правилами. А їхні наслідки будуть відрізнятися від результатів аналогічних перевірок за попередні періоди.

Прийнятий Закон так чи інакше вплине на всю галузь охорони здоров’я. Однак найбільше його вплив відчують гравці ринку, що регулярно опиняються у полі зору податківців.

автор — Дмитро Оносовський, старший юрист ЮКК «Де-Юре»